смужка —
сму́жка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
смужка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до смуга 1), 2), 4). У смужку — у вигляді паралельних ліній (про малюнок, візерунок і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
смужка —
СМУ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сму́га 1, 2, 4. Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Д. Ткач); Між виритим каналом і річкою лишилась тільки невеличка смужка землі (О. Донченко); Закурив [Гошка], ..
Словник української мови у 20 томах
смужка —
СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм.
Словник синонімів української мови
смужка —
СМУ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сму́га 1, 2, 4. Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Ткач, Арена, 1960, 68); Між виритим каналом і річкою лишилась тільки невеличка смужка землі (Донч., Пісня.., 1947, 60); Закурив [Гошка], ..
Словник української мови в 11 томах
смужка —
Смужка, -ки ж. ум. отъ смуга.
Словник української мови Грінченка