смітник

СМІ́ТНИ́К, смі́тника́, ч.

1. Місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб; звалище.

Вдень лазила [вдова] на смітниках, Черепки збирала, Примовляла, що синові Гостинця ховала (Т. Шевченко);

Малесеньке подвір'я, з трьох боків обведене низькими, обдряпаними будинками.., виглядало радше як огидливий смітник, ніж як подвір'я (І. Франко);

Знайти на смітнику;

Фельдшер побожно перетрушував оцю ветош [лахміття] на смітник життя тоді спроваджену... (В. Підмогильний);

// Засмічене місце.

Кругом хат скрізь смітник, скрізь грязь, купки гною (І. Нечуй-Левицький);

Я не люблю, коли на будівельному майданчику базар і смітник (В. Кучер).

2. перен., зневажл. У підрадянській ідеології – місце вигнання зрадників Батьківщини, де вони, живлячись подачками місцевої буржуазії, не припиняють ворожої діяльності проти свого народу.

Європейські смітники;

Смітник буржуазний.

◇ Викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к див. викида́ти;

Викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к істо́рії див. викида́ти;

(1) Повикида́ти на смі́тни́к (д) див. викида́ти.

Значення в інших словниках

1. смітник — смі́тни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. смітник — Звалище, вигрібна яма; П. бруд, сміття.  Словник синонімів Караванського
3. смітник — Гайно, гайновисько, гайновище, гайнище, гнидник, звалисько, звалище, сміттєпровід Фразеологічні синоніми: відхожа яма; гнойова яма; помийна яма  Словник синонімів Вусика
4. смітник — [см'ітниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў і [см'ітник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
5. смітник — смітника, ч. Місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб; звалище. || перен. Засмічене місце. || перен. Викидати на смітник кого, що — визнавати, вважати кого-, що-небудь непотрібним, некорисним, не вартим уваги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. смітник — викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к кого, що. Визнавати, вважати кого-, що-небудь непотрібним, не вартим уваги або непридатним; відмовлятися від когось, чогось.  Фразеологічний словник української мови
7. смітник — СМІ́ТНИ́К (місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб), ЗВА́ЛИЩЕ, СМІТИ́СЬКО розм., ЗВАЛ рідше. Вороні де не літать, то на смітник сідать (прислів'я); В кутку одиноко стояла непевного кольору тумбочка, стояла, мов непотрібний мотлох...  Словник синонімів української мови
8. смітник — Смі́тни́к, -ка́, -ко́ві, на -ку́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. смітник — СМІ́ТНИ́К, смі́тника́, ч. Місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб; звалище. Вдень лазила [вдова] на смітниках, Черепки збирала, Примовляла, що синові Гостинця ховала (Шевч., І, 1963, 233); Хлопчик лишився круглим сиротою.  Словник української мови в 11 томах