сміхотворний
СМІХОТВО́РНИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що сміхови́нний.
Потім співали, хто що вмів. Були тут і .. польські пісеньки, навіть і наші туди ж між гурт попали, тільки .. сміхотворні й сороміцькі (І. Нечуй-Левицький);
Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут, було якесь звинувачення. Найчастіше – це нікчемні, сміхотворні звинувачення (Ю. Збанацький);
Пізніше я взнав, що вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку. Стовбичить до хмар над містечком вона. Хоча сміхотворна, зате показна! (С. Олійник).
2. Який не викликає довіри, перебільшений.
Сміхотворні звинувачення.
Словник української мови (СУМ-20)