сміхотворити
СМІХОТВО́РИТИ, рю, риш, недок., рідко.
Викликати сміх; смішити.
[Кукса:] Та годі тобі сміхотворити! От який, єй-богу, втішний! (М. Кропивницький);
Андрій відзначався тим, що вмів покепкувати з дівчат. Тільки зустрівся десь з дівчиною при людях, так і пішов, так і пішов сміхотворити (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)