сміхотворити
СМІХОТВО́РИТИ, рю, риш, недок., рідко. Викликати сміх; смішити.
[Кукса:] Та годі тобі сміхотворити! От який, єй-богу, втішний! (Кроп., І, 1958, 215);
Андрій відзначався тим, що вмів покепкувати з дівчат. Тільки зустрівся десь з дівчиною при людях, так і пішов, так і пішов сміхотворити (Збан., Незабутнє, 1953, 14).
Словник української мови (СУМ-11)