сміхотун
СМІХОТУ́Н, а́, ч., розм.
Те саме, що сміху́н 1.
В поемі “Перебендя” сам Шевченко тонко подає читачам подвійний образ кобзаря: спочатку пророка, а в кінці сміхотуна і танцюриста (П. Тичина);
– Веселий він! – говорять всі, хто зна Його одверту, непідробну вдачу. – А сміхотун! – хтось скаже на додачу (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)