сміхотун
СМІХОТУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що сміху́н 1.
В поемі «Перебендя» сам Шевченко тонко подає читачам подвійний образ кобзаря: спочатку пророка, а в кінці сміхотуна і танцюриста (Тич., III, 1957, 153);
— Веселий він! — говорять всі, хто зна Його одверту, непідробну вдачу. — А сміхотун! — хтось скаже на додачу (Бичко, Простота, 1963, 119).
Словник української мови (СУМ-11)