смішок
СМІШО́К, шка́, ч.
1. Нетривалий, короткочасний сміх.
З мене вилітає хриплий смішок. – Ха-ха! О, з пана Адама відомий апостол... (М. Коцюбинський);
Засміявся Іван Бондар і з задоволенням почув у коридорі смішок своєї Марійки (М. Стельмах);
Він засміявся лукавим, приглушеним смішком, і смішок цей не сподобався Тимкові (Григорій Тютюнник);
Дрібний смішок;
// Про жартівливий, усміхнений вираз (очей, обличчя).
Раптом Людмила глянула на свого супутника, і в очах блиснув затамований смішок (А. Головко);
По обличчях присутніх пробіг смішок (Д. Ткач).
2. у знач. присл. смішко́м. Жартома, несерйозно.
Агент .. смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір'я (М. Стельмах).
(1) З смішко́м – злегка усміхаючись.
– Писати [протокол] на самого себе? Та швидше руки мені повідсихають! – Кажу це з смішком (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)