сміюнець

СМІЮНЕ́ЦЬ, нця, ч.

Зменш. до смію́н.

– Наталка як? – запитав аж тепер. – Живе. Оце щось меньшенький прихворів. А такий потішний, сміюнець (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. сміюнець — див. веселий  Словник синонімів Вусика
2. сміюнець — Сміюне́ць, -нця м. ум. отъ сміюн. 2) Зубъ-рѣзецъ.  Словник української мови Грінченка