сніговиця
СНІГОВИ́ЦЯ, і, ж., розм.
1. Те саме, що снігові́й.
Білі кругом сніговиці мели (П. Усенко);
Мабуть, недавно прошуміла тут сніговиця (О. Копиленко);
Люта сніговиця;
* Образно. Крізь вишневу сніговицю Я ненароком, мимохіть Згадав про іншу танцівницю, Про інший час, про іншу мить (М. Рильський).
2. Те саме, що сніг.
Коненята чалапали по сніговиці, пасажири сиділи задумливі (Ю. Збанацький);
Холодний вітер жбурляв у вікно сніговицю (М. Олійник);
Як тільки штовхнула [жінка] двері, пружний вітер жбурнув їй в очі сніговицею (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)