Словник української мови у 20 томах

сніжинка

СНІЖИ́НКА, и, ж.

Кристалик льоду у вигляді зірочки.

Миготіли за вікном сніжинки (Леся Українка);

Велика сніжинка сіла на онукову рукавичку (Ю. Яновський);

Надворі знов зима, і падають сніжинки, і вітер їх несе в туманну далечінь... (В. Сосюра);

* Образно. Рідні [татові] долоні Гладять голови наші малі... Тільки чом це сніжинка на скроні Не розтане ніяк і в теплі? (В. Бичко);

* У порівн. Заходить Лена [медсестра], як сніжинка, біла (І. Гончаренко);

* Образно. * У порівн. Голуби кружляють Білими сніжинками, Солов'ї сміються У гаю (М. Рильський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. сніжинка — сніжи́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. сніжинка — -и, ж. Кристал снігу у вигляді зірочки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сніжинка — СНІЖИ́НКА, и, ж. Кристал снігу у вигляді зірочки. Миготіли за вікном сніжинки (Л. Укр., І, 1951, 145); Велика сніжинка сіла на онукову рукавичку (Ю. Янов., II, 1954, 110); Надворі знов зима, і падають сніжинки, і вітер їх несе в туманну далечінь… (Сос.  Словник української мови в 11 томах
  4. сніжинка — Сніжина, -ни ж. Снѣжинка. А думи гордії розвіє, як ту сніжину по степу. Шевч. ум. сніжинка, сніжиночка.  Словник української мови Грінченка