сніжина

СНІЖИ́НА, и, ж.

Велика сніжинка.

В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки (І. Нечуй-Левицький);

До вікон ліпилися лапаті сніжини (з газ.);

* У порівн. Христя запримітила, як від того [паничевого] погляду, наче сніжина від теплого духу, тала пані, ще краще усміхаючись (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. сніжина — сніжи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сніжина — -и, ж. Велика сніжинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сніжина — СНІЖИ́НА, и, ж. Велика сніжинка. В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки (Н.-Лев., VI, 1966, 348); До вікон ліпилися лапаті сніжини (Рад. Укр., 8.V 1968, 4); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах