сніжина
СНІЖИ́НА, и, ж. Велика сніжинка.
В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки (Н.-Лев., VI, 1966, 348);
До вікон ліпилися лапаті сніжини (Рад. Укр., 8.V 1968, 4);
*У порівн. Христя запримітила, як від того [паничевого] погляду, наче сніжина від теплого духу, тала пані, ще краще усміхаючись (Мирний, III, 1954, 159).
Словник української мови (СУМ-11)