сніжина
СНІЖИ́НА, и, ж. Велика сніжинка.
В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки (Н.-Лев., VI, 1966, 348);
До вікон ліпилися лапаті сніжини (Рад. Укр., 8.V 1968, 4);
*У порівн. Христя запримітила, як від того [паничевого] погляду, наче сніжина від теплого духу, тала пані, ще краще усміхаючись (Мирний, III, 1954, 159).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сніжина — сніжи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сніжина — -и, ж. Велика сніжинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сніжина — СНІЖИ́НА, и, ж. Велика сніжинка. В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки (І. Нечуй-Левицький); До вікон ліпилися лапаті сніжини (з газ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах