сніжний
СНІЖНИ́Й див. сні́жний.
СНІ́ЖНИЙ, а, е, рідше СНІЖНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до сніг.
– Лавина, як відомо, складається з мільйонів невинних сніжних клаптиків (І. Франко);
А ж ось і місто. Сніжна курява його старі покрівлі покрива (Я. Шпорта);
Мечик ураз розігнався, випередив Віктора і пішов перший цілиною, здіймаючи сніжний пил (О. Донченко);
// Зробл. із снігу або в снігу.
Ти замерз? Ану ходім Будувати сніжний дім! (Г. Бойко);
З настанням зими у більшості нових житлових масивів міста .. у подвір'ях будинків залито ковзанки, споруджено сніжні гірки для дітей (з газ.);
// Який несе сніг.
Сніжний вітер.
2. Вкритий снігом.
Сонце хилилось уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (І. Франко);
Мимо ферми і криниці У шинелях, як бійці, Понесли свої рушниці В сніжне поле два стрільці (С. Олійник);
Все мені сняться привали на сніжних дорогах (С. Голованівський).
3. Багатий на сніг; з частими снігопадами.
Одного сніжного дня, коли вся комуна лежала під заметами, знову приїхав Ладнов (І. Микитенко);
Сніжна зима.
4. Схожий на сніг, подібний до снігу (білістю, блиском і т. ін.);
// перен. Дуже чистий, світлий.
Сніжну скатерку розстелимо в саду (М. Рильський);
В житах майнуть рукава білі .. – сніжне полотно (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)