собакуватий
СОБАКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
Злий, жорстокий, недоброзичливий, прискіпливий.
Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (О. Ільченко);
// у знач. ім. собакува́тий, того, ч. Зла, жорстока, недоброзичлива, прискіплива людина.
– Мамо! чого цей собакуватий в'язне? – плаксиво гукнула дівчина (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)