собакуватий
СОБАКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Злий, жорстокий, недоброзичливий, прискіпливий.
Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513);
// у знач. ім. собакува́тий, того, ч. Зла, жорстока, недоброзичлива, прискіплива людина.
— Мамо! чого цей собакуватий в’язне? — плаксиво гукнула дівчина (Крим., Вибр., 1965, 349).
Словник української мови (СУМ-11)