собачина
СОБА́ЧИНА, и, ж.
1. Те саме, що собача́тина.
[Анзорге:] Ти дав Дружка забити? [Старий Бавмерт:] А що ж, хіба з голоду здихати? .. [Єгер:] Чи то ви завжди такі лакомі на собачину? (Леся Українка);
Ти, хлопче, мабуть, і забув про таке життя. Там не собачину, а свинятину в борщ кладуть, а хліь, хлопче, не з макухи, ні, ні! (В. Підмогильний).
2. Шкура, хутро собаки.
Шапка з собачини.
3. розм. Запах собаки, собачої шерсті; псина.
Пахне собачиною.
Словник української мови (СУМ-20)