собачина
СОБА́ЧИНА, и, ж.
1. Те саме, що собача́тина.
[Анзорге:] Ти дав Дружка забити? [Старий Бавмерт:] А що ж, хіба з голоду здихати? .. [Єгер:] Чи то ви завжди такі лакомі на собачину? (Леся Українка);
Ти, хлопче, мабуть, і забув про таке життя. Там не собачину, а свинятину в борщ кладуть, а хліь, хлопче, не з макухи, ні, ні! (В. Підмогильний).
2. Шкура, хутро собаки.
Шапка з собачини.
3. розм. Запах собаки, собачої шерсті; псина.
Пахне собачиною.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- собачина — соба́чина іменник жіночого роду м'ясо собачи́на іменник жіночого роду, істота собачка Орфографічний словник української мови
- собачина — I соб`ачина-и, ж. 1》 Те саме, що собачатина. 2》 Хутро собаки. Шапка з собачини. 3》 розм. Запах собаки, собачої шерсті; псина. II собач`ина-и, ж. Те саме, що собачка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- собачина — СОБА́ЧИНА, и, ж. 1. Те саме, що собача́тина. [Анзорге:] Ти дав Дружка забити? [Старий Бавмерт:] А що ж, хіба з голоду здихати? .. [Єгер:] Чи то ви завжди такі лакомі на собачину? (Л. Укр., IV, 1954, 218). 2. Хутро собаки. Шапка з собачини. 3. розм. Запах собаки, собачої шерсті; псина. Словник української мови в 11 томах