собрат
СОБРА́Т, а, ч., книжн.
Товариш по заняттю, професії, роду діяльності тощо.
– Я бачив духовних, що .. проводили ночі за картами та пиятикою і підіймали на сміх своїх власних собратів (І. Франко);
Артисти самодіяльного театру з цілком зрозумілих причин ще поступаються майстерністю перед своїми старшими собратами (з газ.);
Собрат по перу;
// Тварини стосовно одна одної.
Багато ссавців та птахів .. живуть у тісних відносинах взаємодопомоги з різними своїми собратами (з газ.);
// перен. Про щось із ряду подібних предметів, явищ і т. ін.
Дзвінкими гудками вітали свого молодшого собрата кораблі, що стоять на рейді (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)