совісний
СО́ВІСНИЙ, а, е.
1. Який соромиться діяти несправедливо, непорядно.
Чоловік [Мусій Скоряк] непоганий, совісний, з рідним братом Євменом навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (А. Головко);
– Ось Гай був... Такий славний хлопчина... Молодий, моторний, совісний такий (О. Гончар);
Совісні люди;
// Який чесно і старанно виконує свої обов'язки; сумлінний.
Невтомимий робітник, він був притім і солідний, незвичайно совісний робітник (І. Франко).
2. перев. у знач. ім. со́вісний, ого. Власт. такій людині.
Либонь, по команді з району одразу совісним не станеш (з газ.);
Се був, очевидно, чоловік, який знав, що і пощо робить, а чуючи за собою совісну і позитивну працю, глядить кождому сміло в очі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)