согдійці
СОГДІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. согді́єць, і́йця, ч.; согді́йка, и, ж.).
Давня східно-іранська народність Середньої Азії та Казахстану, що населяла з середини першого тисячоліття до н. е. Согдіану.
Согдійці глибоко шанували вогонь, вважаючи його силою, що очищає (з наук.-попул. літ.);
Согдійці – один з етнічних компонентів при формуванні таджицької і узбецької народностей (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)