согдійці

СОГДІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. согді́єць, і́йця, ч.; согді́йка, и, ж.).

Давня східно-іранська народність Середньої Азії та Казахстану, що населяла з середини першого тисячоліття до н. е. Согдіану.

Согдійці глибоко шанували вогонь, вважаючи його силою, що очищає (з наук.-попул. літ.);

Согдійці – один з етнічних компонентів при формуванні таджицької і узбецької народностей (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. согдійці — -ів, мн. (одн. согдієць, -ійця, ч.; согдійка, -и, ж.). Давня північно-східна іранська народність Середньої Азії, яка від середини 1 тис. до н. е. населяла Согдіану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. согдійці — СОГДІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. согді́єць, і́йця, ч.; согді́йка, и, ж.). Давня північно-східна іранська народність Середньої Азії, яка з середини першого тисячоліття до н. е. населяла Согдіану. Согдійці глибоко шанували вогонь, вважаючи його силою, що очищає (Наука.., 9, 1969, 47). Словник української мови в 11 томах