соколиний
СОКОЛИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до со́кіл¹ 1.
[Настуся (вертається заквітчана, співаючи):] “Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною” (Т. Шевченко).
2. Власт. соколові, такий, як у сокола (див. со́кіл¹ 1).
Відвага соколина;
Сила соколина.
3. перен. Дуже пильний, проникливий (про око, очі).
Навіть соколине око Панталахи в сутіні не могло добачити засідки (І. Франко);
Він стояв, поклавши руку на ефес шаблі, високий, стрункий, і соколиними очима дивився на свій загін (О. Десняк);
// Який виражає гордість, сміливість, силу (про погляд, очі).
[Текля:] Я вас перед усіма вихваляю .. У нього, кажу, і погляд соколиний, хода молодецька (М. Кропивницький);
Проймає погляд соколиний Віків грядущих далечінь (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)