соколиця
СОКОЛИ́ЦЯ, і, ж., розм.
Самка сокола (див. со́кіл¹ 1).
Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (О. Ільченко);
* У порівн. Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця (Марко Вовчок);
// Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні).
Годі ж бо, сестро, тужити, моя жалібнице, Годі квилить-проквиляти, ясна соколице (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)