сокольничий
СОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст.
У Росії XV–XVII ст. – боярин, який відав царським полюванням із ловчими птахами (перев. соколами).
При дворі Олексія Михайловича утримували в ті часи близько 3000 різних ловчих птахів, за якими наглядали 300 осіб челяді на чолі з сокольничим (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)