сокольничий
СОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст. У Росії XV — XVII ст.— боярин, який відав царським полюванням із ловчими птахами (перев. соколами).
При дворі Олексія Михайловича утримували в ті часи близько 3000 різних ловчих птахів, за якими наглядали 300 осіб челяді на чолі з сокольничим (Знання.., 3, 1971, 32).
Словник української мови (СУМ-11)