соколя
СОКОЛЯ́, я́ти, с.
1. Пташа соколиці.
2. Пестл. до со́кіл¹ 2, 3.
Ой, на нашій Чорногорі сніги забіліли, Як радянські соколята до нас прилетіли (Коломийки, 1969, 393);
— Оце косарі. Оце робота, — удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. — Спасибі, соколята (Тулуб, Людолови, І, 1957, 90);
Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: «Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..» Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Тют., Вир, 1964, 216).
Словник української мови (СУМ-11)