1. Словник української мови в 11 томах

соколя

СОКОЛЯ́, я́ти, с.

1. Пташа соколиці.

2. Пестл. до со́кіл¹ 2, 3.

Ой, на нашій Чорногорі сніги забіліли, Як радянські соколята до нас прилетіли (Коломийки, 1969, 393);

— Оце косарі. Оце робота, — удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. — Спасибі, соколята (Тулуб, Людолови, І, 1957, 90);

Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: «Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..» Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Тют., Вир, 1964, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соколя — соколя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. соколя — -яти, с. 1》 Пташа соколиці. 2》 Пестл. до сокіл I 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соколя — СОКОЛЯ́, ля́ти, с. 1. Пташа соколиці. 2. Пестл. до со́кіл¹ 2, 3. – Оце косарі. Оце робота, – удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. – Спасибі, соколята (З. Словник української мови у 20 томах
  4. соколя — Соколя, -ляти с. Соколенокъ. Мил. 219. Ой високо соколяті угору літати. Мет. 8. Словник української мови Грінченка