соколя

СОКОЛЯ́, ля́ти, с.

1. Пташа соколиці.

2. Пестл. до со́кіл¹ 2, 3.

– Оце косарі. Оце робота, – удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. – Спасибі, соколята (З. Тулуб);

Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: “Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..” Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Григорій Тютюнник);

Сини-соколята.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соколя — соколя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. соколя — -яти, с. 1》 Пташа соколиці. 2》 Пестл. до сокіл I 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соколя — СОКОЛЯ́, я́ти, с. 1. Пташа соколиці. 2. Пестл. до со́кіл¹ 2, 3. Ой, на нашій Чорногорі сніги забіліли, Як радянські соколята до нас прилетіли (Коломийки, 1969, 393); — Оце косарі. Оце робота, — удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. Словник української мови в 11 томах
  4. соколя — Соколя, -ляти с. Соколенокъ. Мил. 219. Ой високо соколяті угору літати. Мет. 8. Словник української мови Грінченка