солити
СОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, недок.
1. що. Сипати сіль у яку-небудь чи на якусь їжу, в яке-небудь питво, приправляти сіллю для смаку.
Старий, трохи згорблений дід, .. умочав сухар житнього хліба у воду, солив сіллю і смоктав його (Панас Мирний);
Гутман наливає знову склянку холодного пива, солить його (П. Колесник);
На закуску готують помідори з цибулею і перцем, для чого помідори ріжуть кружальцями, поливають оцтом, солять, перчать і посипають зеленою цибулею (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (І. Франко);
Ми боролись, Ми не спали, В завірюсі буйних літ Трупами дороги укривали, Порохом солили хліб (М. Нагнибіда).
2. що. Заготовляти що-небудь про запас, посипаючи сіллю або кладучи в солоний розчин; засолювати.
Отаман возив рибу в Акерман і продавав її свіжою на базарі. На лимані не солили риби в бочках на просіл (І. Нечуй-Левицький);
Дами вголос обговорюють різноманітні способи солити огірки й готувати наливки (О. Полторацький);
// жарт. Про дуже велику кількість чогось.
– Скоро дамо першу руду, Григорію Петровичу. Любо глянути, як працюють! .. Тільки от що, братику: ви там хвостовиків у кладовій не затискуйте. Солите їх, чи що? (Д. Ткач);
Данько вирішив, не гаючись, скористатися цими порадами [купити їжі]. Справді, не солити ж йому свій капітал! Все надголодь та надголодь. Треба ж хоч раз коли-небудь наїстися вволю!.. (О. Гончар).
3. кому, розм. Робити неприємності, шкодити кому-небудь.
Євген Вікторович виліз з-за столу і, щиро обурившись, але побоюючись цієї людини, міг тільки й сказати, майже пошепки: – Три роки вже солять їм, думаєте, я не бачу? (Іван Ле).
◇ (1) Соли́ти ра́ни душі́ (д) див. си́пати.
Словник української мови (СУМ-20)