солити

СОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, недок.

1. що. Сипати сіль у яку-небудь чи на якусь їжу, в яке-небудь питво, приправляти сіллю для смаку.

Старий, трохи згорблений дід, .. умочав сухар житнього хліба у воду, солив сіллю і смоктав його (Панас Мирний);

Гутман наливає знову склянку холодного пива, солить його (П. Колесник);

На закуску готують помідори з цибулею і перцем, для чого помідори ріжуть кружальцями, поливають оцтом, солять, перчать і посипають зеленою цибулею (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (І. Франко);

Ми боролись, Ми не спали, В завірюсі буйних літ Трупами дороги укривали, Порохом солили хліб (М. Нагнибіда).

2. що. Заготовляти що-небудь про запас, посипаючи сіллю або кладучи в солоний розчин; засолювати.

Отаман возив рибу в Акерман і продавав її свіжою на базарі. На лимані не солили риби в бочках на просіл (І. Нечуй-Левицький);

Дами вголос обговорюють різноманітні способи солити огірки й готувати наливки (О. Полторацький);

// жарт. Про дуже велику кількість чогось.

– Скоро дамо першу руду, Григорію Петровичу. Любо глянути, як працюють! .. Тільки от що, братику: ви там хвостовиків у кладовій не затискуйте. Солите їх, чи що? (Д. Ткач);

Данько вирішив, не гаючись, скористатися цими порадами [купити їжі]. Справді, не солити ж йому свій капітал! Все надголодь та надголодь. Треба ж хоч раз коли-небудь наїстися вволю!.. (О. Гончар).

3. кому, розм. Робити неприємності, шкодити кому-небудь.

Євген Вікторович виліз з-за столу і, щиро обурившись, але побоюючись цієї людини, міг тільки й сказати, майже пошепки: – Три роки вже солять їм, думаєте, я не бачу? (Іван Ле).

◇ (1) Соли́ти ра́ни душі́ (д) див. си́пати.