солити

СОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, недок.

1. перех. Сипати сіль у яку-небудь чи на якусь їжу, в яке-небудь питво, приправляти сіллю для смаку.

Старий, трохи згорблений дід,.. умочав сухар житнього хліба у воду, солив сіллю і смоктав його (Мирний, І, 1954, 165);

Гутман наливає знову склянку холодного пива, солить його (Кол., На фронті.., 1959, 145);

На закуску готують помідори з цибулею і перцем, для чого помідори ріжуть кружальцями, поливають оцтом, солять, перчать і посипають зеленою цибулею (Укр. страви, 1957, 37);

*Образно. Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (Фр., VI, 1951, 295);

Ми боролись, Ми не спали, В завірюсі буйних літ Трупами дороги укривали, Порохом солили хліб (Нагн., Вибр., 1957, 302).

2. перех. Заготовляти що-небудь про запас, посипаючи сіллю або кладучи в солоний розчин; засолювати.

Отаман возив рибу в Акерман і продавав її свіжою на базарі. На лимані не солили риби в бочках на просіл (Н.-Лев., II, 1956, 223);

Дами вголос обговорюють різноманітні способи солити огірки й готувати наливки (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 145);

// жарт. Тривалий час не використовувати чогось.

— Скоро дамо першу руду, Григорію Петровичу. Любо глянути, як працюють!.. Тільки от що, братику: ви там хвостовиків у кладовій не затискуйте. Солите їх, чи що? (Ткач, Плем’я.., 1961, 59);

Данько вирішив, не гаючись, скористатися цими порадами [купити їжі]. Справді, не солити ж йому свій капітал! Все надголодь та надголодь. Треба ж хоч раз коли-небудь наїстися вволю!.. (Гончар, І, 1959, 44).

3. неперех., перен., розм. Робити неприємності, шкодити кому-небудь; насолювати.

Євген Вікторович виліз з-за столу і, щиро обурившись, але побоюючись цієї людини, міг тільки й сказати, майже пошепки: — Три роки вже солять їм, думаєте, я не бачу? (Ле, Міжгір’я, 1953, 263).

◊ З’їв би (з’ї́ла б, з’ї́ли б і т. ін.) не соли́вши — те саме, що З’їв би (з’ї́ла б, проковтну́в би, проковтну́ла б і т. ін.) без со́лі ( див. сіль).

Нас би з’їли не соливши (Номис, 1864, № 3438).