солодкомовний

СОЛОДКОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який уміє говорити облесливо.

Дворецьктй з нього – перша кляса. Солодкомовний У лакействі – зух (Л. Костенко).

2. Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін.

Шевчик або кравчик посила [посилпє] їй навздогінці такі солодкомовні привіти, що в неї аж дух спирає в грудях (Панас Мирний);

Пісню чула я стару, солодкомовну (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. солодкомовний — солодкомо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. солодкомовний — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
3. солодкомовний — -а, -е. Який уміє гарно, цікаво, захоплююче говорити; красномовний. || Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. || Облесливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. солодкомовний — КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину — здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення — який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙ розм., ПРОРЕЧИ́СТИЙ заст., ВИМО́ВНИЙ діал., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. солодкомовний — СОЛОДКОМО́ВНИЙ, а, е. Який уміє гарно, цікаво, захоплююче говорити; красномовний; // Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін.  Словник української мови в 11 томах