сопрано
СОПРА́НО, невідм., с. і ж.
1. Найвищий за звучанням жіночий голос.
Менша [сестра] вигукувала докірливо слова дзвінким сопрано (А. Кримський);
Слабеньке сопрано механічно, як завчений урок, виконувало .. естрадну пісеньку про кохання (Л. Дмитерко);
Драматичне сопрано;
Ліричне сопрано;
Партія сопрано;
Співуче сопрано.
2. Співачка, що має такий голос.
О, князь чував той романс не раз! чув і в концертах від модних сопрано, чув його і в елегантних товариствах (Леся Українка).
△ (1) Колорату́рне сопра́но – жіночий голос найвищого регістру, що легко й вільно виконує колоратуру.
З прочинених дверей залящав голос худенького дівчати – у неї було навдивовижу гарне, ясне і гнучке колоратурне сопрано (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)