сопух
СОПУ́Х, а́, ч., діал.
Сморід.
Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати (Л. Мартович);
Важкий сопух (П. Колесник);
Несе сопухом від когось, чогось;
* Образно. В устах Соломона щойно сказана фраза про “Божу кару” звучала страшно, як брудне, дивовижне блюзнірство, вдаряючи сопухом цинізму й фальші в ніс (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)