сорокатий
СОРОКА́ТИЙ, а, е, діал.
Строкатий; рябий.
Усічіть мені голову на порозі, як гадині сорокатій, коли б я громаду зрадив (Л. Мартович);
Пообвішуваний [Семен] торбами, з довгою палицею в руці, з сорокатою шапкою на голові (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)