сороковини
СОРОКОВИ́НИ, ви́н, мн.
Сороковий день після чиєї-небудь смерті; поминки в цей день.
– От вийдуть сороковини, то й щасти, боже, Харитонові й одружитись і висвятитись (І. Нечуй-Левицький);
– Нема вже, діду, Михайла Михайловича й на світі: позавчора сороковини справляли (Л. Яновська);
За ним ідуть на той світ, бо він цар, наплакавщись у ті сороковини (Л. Костенко);
Минуть сороковини, він знову сюди принесе і полотно, і теплу, мов живу душу, хлібину (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)