сосонка
СО́СО́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до со́сна́.
Ой у полі сосна тонкая виросла; Вітер повіває, сосонку хитає (з народної пісні);
Темно-зелені сосонки стояли густими, рівними лавами (І. Франко);
Під захистом кучерявих сосонок я знайшов здоровенний дубовий пень (І. Волошин);
Мініатюрні сосонки.
2. Народна назва рослини родини хвощів, що зовнішнім виглядом нагадує сосну.
Пішов [Петро] над потік і вирвав “сосонку”: такий бур'ян.., що росте на вогких квасних ґрунтах, трохи схожий на сосну своїми гіллячками (Л. Мартович);
Могила поросла берізкою та бліднуватою сосонкою, крізь яку просвічувалася руда глина (С. Воскрекасенко);
Зарості водяної сосонки на зиму відмирають і, загниваючи, забирають багато кисню (з газ.).
3. у знач. присл. со́со́нкою, со́со́нками. Сходячись кінцями так, як гілки сосни.
Скласти сосонками.
4. рідко. Особливий вид заплітання волосся, коли коса сплітається із шести пасом.
Катя кісоньки в сосонку Запліта (П. Воронько).
5. рідко. Різновид вишивки, що нагадує сосну.
Вони знайдуть зелені естонські рукавички, вишивані білою сосонкою (В. Кучер).
(1) У со́со́нку – розміщений так, як гілки сосни.
Хлопчак, який звик на повному серйозі відповідати на запитання старших, стулив докупи широкуваті, в сосонку брови (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)