сосонка
СОСО́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до со́сна́.
Ой у полі сосна тонкая виросла; Вітер повіває, сосонку хитає (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 214);
Темно-зелені сосонки стояли густими, рівними лавами (Фр., VII, 1951, 319);
Під захистом кучерявих сосонок я знайшов здоровенний дубовий пень (Вол., Дні.., 1958, 55).
2. Народна назва рослини родини хвощів, що зовнішнім виглядом нагадує сосну.
Пішов [Петро] над потік і вирвав «сосонку": такий бур’ян.., що росте на вогких квасних грунтах, трохи схожий на сосну своїми гіллячками (Март., Тв., 1954, 295);
Могила поросла берізкою та бліднуватою сосонкою, крізь яку просвічувалася руда глина (Воскр., Весна.., 1939, 33);
Зарості водяної сосонки на зиму відмирають і, загниваючи, забирають багато кисню (Рад. Укр., 2.ІІІ 1962, 3).
3. у знач. присл. со́со́нкою, со́со́нками. Сходячись кінцями так, як гілки сосни.
Скласти сосонками.
У со́со́нку — розміщений так, як гілки сосни.
Хлопчак, який звик на повному серйозі відповідати на запитання старших, стулив докупи широкуваті, в сосонку брови (Стельмах, Правда.., 1961, 14).
4. рідко. Особливий вид заплітання волосся, коли коса сплітається із шести пасом.
Катя кісоньки в сосонку Запліта (Воронько, Три щастя, 1948, 27).
5. рідко. Різновид вишивки, що нагадує сосну.
Вони знайдуть зелені естонські рукавички, вишивані білою сосонкою (Кучер, Трудна любов, 1960, 356).
Словник української мови (СУМ-11)