сотенька

СО́ТЕНЬКА, и, ж.

Пестл. до со́тня 1.

Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Л. Глібов);

– Ми, батюшко, вже й маємо сотеньку карбованців, – сказала баба Зінька (І. Нечуй-Левицький);

// Те саме, що со́тня 1.

– За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі [Рябкові] київ (П. Гулак-Артемовський).

Значення в інших словниках

1. сотенька — со́тенька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сотенька — -и, ж. Пестл. до сотня 1). || Те саме, що сотня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сотенька — СО́ТЕНЬКА, и, ж. Пестл. до со́тня 1. Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких… (Гл., Байки.., 1959, 91); — Ми, батюшко, вже й маємо сотеньку карбованців,— сказала баба Зінька (Н.  Словник української мови в 11 томах
4. сотенька — Со́тенька, -ки ж. ум. отъ сотня.  Словник української мови Грінченка