сотенька

СО́ТЕНЬКА, и, ж. Пестл. до со́тня 1.

Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких… (Гл., Байки.., 1959, 91);

— Ми, батюшко, вже й маємо сотеньку карбованців,— сказала баба Зінька (Н.-Лев., VI, 1966, 324);

// Те саме, що со́тня 1.

— За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п’ять тобі [Рябкові] київ (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54).

Значення в інших словниках

1. сотенька — со́тенька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сотенька — -и, ж. Пестл. до сотня 1). || Те саме, що сотня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сотенька — СО́ТЕНЬКА, и, ж. Пестл. до со́тня 1. Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Л. Глібов); – Ми, батюшко, вже й маємо сотеньку карбованців, – сказала баба Зінька (І.  Словник української мови у 20 томах
4. сотенька — Со́тенька, -ки ж. ум. отъ сотня.  Словник української мови Грінченка