сотникування
СОТНИКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. сотникува́ти.
– Чи не краще було б Северина під рукою мати на чолі гусарів? .. – Ваш Северин переріс гусарів, і сотникування йому надто легке стало (Іван Ле);
Золотаренко їхав мовчки, навіть супив брови, ніби був невдоволений, що облишив сотникування у Ніжині (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)