софа

СОФА́, и́, ж.

Низький широкий диван.

Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Леся Українка);

На широчезній софі можуть лягти впоперек шість чоловік (І. Сенченко).

Значення в інших словниках

1. софа — софа (204) < пол. sofa — диван; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. софа — софа́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. софа — -и, ж. 1》 В європейських країнах – м'який широкий диван з поручнями і низькою спинкою. 2》 У країнах Близького й Середнього Сходу – низьке ложе, вкрите м'якими килимами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. софа — софа́ (франц. sofa, від араб. суффа – подушка на верблюдячому сідлі) 1. В європейських країнах – м’який широкий диван з поручнями й низькою спинкою. 2. В країнах Близького й Середнього Сходу – низьке ложе, вкрите м’якими килимами.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. софа — СОФА́, и́, ж. М’який широкий диван з поручнями і низькою спинкою. Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Л. Укр., IV, 1954, 233); На широчезній софі можуть лягти впоперек шість чоловік (Сенч., На Бат. горі, 1960, 75).  Словник української мови в 11 томах