соха
СОХА́, и́, ж.
1. Товста жердина, стовп, перев. з розсохою на кінці, що служить підпорою, підставкою до чого-небудь.
З горища виглядали в сіни дві сохи, висунувши кінці – розсішки (І. Нечуй-Левицький);
Завалена [хата] снігом, підперта на причілках кривими, від часу потемнілими сохами... (О. Гончар);
Товста соха;
Дубова соха;
// Такий стовп, що використовують при будуванні печей, хат і т. ін.
Ой піч стоїть на сохах (Сл. Б. Грінченка);
Брат мій, Антін, погорів чисто, сам хворий, сім'я посіла, а проте заробив-таки, зоп'яв уже хату на сохи... (Л. Яновська);
За чотири дні і сохи встановили, і сволоки уклали (О. Донченко).
2. Примітивне землеробське знаряддя для орання землі.
За .. степами Їдуть наші з бунчуками; А я з плугом та з сохою, Понад нивою сухою (Я. Щоголів);
В землеробстві до революції застосовувались примітивні знаряддя – сохи, косулі, дерев'яні плуги і борони (з наук. літ.);
Запрягти у соху коня.
Словник української мови (СУМ-20)