соцький

СО́ЦЬКИЙ, кого, ч., іст.

1. Особа, яка очолювала сотню (у 4 знач.).

Представник городян, соцький Микула, за словами літопису, переконував Данила зовсім винищити бояр (з навч. літ.);

Мирослав, поговоривши з соцьким, якому було доручено стежити за порядком на дворі, підійшов до Марії (А. Хижняк).

2. У Росії, в тому числі й на Україні до 1917 року – нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.

Не гадав [старий], що вдома чекає його нове лихо: соцький з десятником прийшли правити подать (М. Коцюбинський);

Вийшов старшина “з цепом”, староста, писар, соцькі, десяцькі (Г. Хоткевич);

На третю ніч урядник із соцькими робив трус у Цигулиній оселі (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. соцький — со́цький іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. соцький — -кого, ч., іст. 1》 Особа, яка очолювала сотню (у 4 знач.). 2》 У дореволюційній Росії та в Україні – нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. соцький — -ого.  Словник жарґонної лексики української мови
4. соцький — Со́цький, -кого, -кому; -кі, -ких  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. соцький — СО́ЦЬКИЙ, кого, ч., іст. 1. Особа, яка очолювала сотню (у 4 знач.). Представник городян, соцький Микула, за словами літопису, переконував Данила зовсім винищити бояр (Іст.  Словник української мови в 11 томах
6. соцький — Соцький, -кого м. Сотскій. Чуб. V. 973. Настановляють того мужика соцьким. Грин. II. 245.  Словник української мови Грінченка