спаль

СПАЛЬ, і, ж., діал.

Згарище.

Я щойно побачив витік Дніпра, та мене мало тішили враження: в очах стояла ковбаня – запліснявіла, чорна; доокіл – спаль, з повергнутими ниць, обгорілими соснами (з газ.).

Значення в інших словниках

1. спаль — спаль іменник жіночого роду згарище діал.  Орфографічний словник української мови
2. спаль — -і, ж., зах. Згарище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спаль — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі).  Словник синонімів української мови
4. спаль — СПАЛЬ, і, ж., діал. Згарище. Я щойно побачив витік Дніпра, та мене мало тішили враження: в очах стояла ковбаня — запліснявіла, чорна; доокіл — спаль, з повергнутими ниць, обгорілими соснами (Літ. Укр., 21.XI 1967, 2).  Словник української мови в 11 томах
5. спаль — Спаль, -лі ж. Мѣсто, гдѣ выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 65.  Словник української мови Грінченка