спалюватися
СПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПАЛИ́ТИСЯ, спалю́ся, спа́лишся, док.
1. Знищуватися вогнем; згоряти.
Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (О. Стороженко);
“Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко, свої крильця розпусти, до милого полети” .. Мати перехопила той погляд: – Не долетить, в огні спалиться (Григорій Тютюнник).
2. перен. Втрачати сили, здоров'я (через важку працю, нестатки, переживання і т. ін.); виснажуватися.
Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного вичікування (Ірина Вільде);
// Змучуватися (про серце, душу і т. ін.).
Чарує одвага сліпа короля, – За лицарів серце спалилось, На берег він скаче й до левів [козаків] Мовля .. – Віддайтесь на милость, на ласку мою (М. Старицький).
3. тільки недок. Пас. до спа́лювати.
Буре вугілля спалюється в топках електростанцій, на паровозах, у промислових котельнях, а також у побуті (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)