спарити

СПА́РИТИ¹ див. спа́рювати.

СПА́РИТИ², рю, риш, док., що.

1. Док. до па́рити¹;

// Скип'ятити, перев. витримавши на малому жару в печі (молоко, вершки); спряжити.

– Спарила [Войцехова] те молоко, відставила набік (І. Франко);

Процідила [Марія] частину молока в глечики, а частину в горщик, щоб спарити на снідання (Ірина Вільде).

2. Зігріти до утворення пари.

Аби мерщій сніг з землі, аби швидше сонце та теплі дощі спарили її (Панас Мирний);

// Допустити псування, гниття і т. ін. чого-небудь вологого внаслідок зігрівання.

Спарити сіно;

// Пошкодити собі що-небудь через натирання.

– Я ж казав тобі, Григоре, ще вчора шлею буланому повстю підбити. Тож кінь може холку собі спарити (Є. Кротевич).

3. Пошкодити вогнем або чим-небудь гарячим; обпекти.

Біла хустка була в неї майже на ніс насунена, так спарило їй сонце лице (О. Кобилянська);

// Обварити; ошпарити.

Як би го [його] окропом спарив (Номис).

4. перен., розм. Побити різками, батогом і т. ін., відшмагати, висікти.

Ти моїх орендарів нагайкою спарив (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. спарити — спа́рити 1 дієслово доконаного виду об'єднати спа́рити 2 дієслово доконаного виду спряжити  Орфографічний словник української мови
2. спарити — I див. спарювати. II -рю, -риш, док., перех. 1》 Док. до парити. || Скип'ятити, перев. витримавши на малому жару в печі (молоко, вершки); спряжити. 2》 Зігріти до утворення пари. || Допустити псування, гниття і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спарити — спа́рити скип'ятити (молоко)(ср, ст): Треба спарити молоко, бо така гор'яч надворі, шо відразу скисне (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. спарити — ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ (ОПА́РИТИ рідше), ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ (ОШПА́РИТИ) розм., ПРОШПА́РИТИ рідше, СПА́РИТИ рідше; ЗВАРИ́ТИ рідше (тільки про частини тіла). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. спарити — СПА́РИТИ¹ див. спа́рювати. СПА́РИТИ², рю, риш, док., перех. 1. Док. до па́рити; // Скип’ятити, перев. витримавши на малому жару в печі (молоко, вершки); спряжити. — Спарила [Войцехова] те молоко, відставила набік (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. спарити — Спа́рити, -рю, -риш гл. 1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. Ном. № 3386. 2) — шию. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. Херс.у. 3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив. Рудан. І. 37.  Словник української мови Грінченка