спаритися

СПА́РИТИСЯ¹ див. спа́рюватися.

СПА́РИТИСЯ², рюся, ришся, док.

1. тільки 3 ос. Док. до па́ритися 2.

Коли зачавлять рябенького [кабанця], то це вже ясно, що без ковбаси не обійдеться та й кров'янка спариться (Ю. Збанацький);

Молоко спарилося.

2. Стати прілим, гнилим від вологи й тепла.

– Негода, вітри, дощі, хіба можна скиртувати мокрі снопи? – без усякої шани відповідає дівчина .. І люди собі за нею тягнуть – хай вітер провіє, щоб не спарились... (К. Гордієнко);

Добре висушене насіння кмину зберігають у залізних, щільно закритих коробках, стежачи за тим, щоб воно не запліснявіло і не спарилось (з навч. літ.).

3. Обпектися чим-небудь гарячим.

Хто спаривсь на окропі, той і на холодну воду дмухне (Номис).

4. Укритися потом (від спеки, духоти і т. ін.).

Стало душно, він геть увесь спарився (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. спаритися — спа́ритися 1 дієслово доконаного виду об'єднатися в пару спа́ритися 2 дієслово доконаного виду стати прілим, гнилим від вологи, тепла спа́ритися 3 дієслово доконаного виду обпектися; вкритися потом  Орфографічний словник української мови
2. спаритися — I див. спарюватися. II -рюся, -ришся, док. 1》 тільки 3 ос. Док. до паритися 2). 2》 Стати прілим, гнилим від вологи й тепла. 3》 Обпектися чим-небудь гарячим. 4》 Укритися потом (від спеки, духоти і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спаритися — ОБВАРИТИСЯ (обпектися окропом або гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИСЯ (ОПА́РИТИСЯ рідше), ОБШПА́РИТИСЯ (ОШПА́РИТИСЯ) розм., СПА́РИТИСЯ рідше. — Недок.: обва́рюватися, обпа́рюватися (опа́рюватися), обшпа́рюватися (ошпа́рюватися).  Словник синонімів української мови
4. спаритися — СПА́РИТИСЯ¹ див. спа́рюватися. СПА́РИТИСЯ² , рюся, ришся, док. і. тільки 3 ос. Док. до па́ритися 2. Коли зачавлять рябенького [кабанця], то це вже ясно, що без ковбаси не обійдеться та й кров’янка спариться (Збан., Сеспель, 1961, 225); Молоко спарилося.  Словник української мови в 11 томах
5. спаритися — Спаритися, -рюся, -ришся гл. Обжечься, обвариться. Спарився, як на окропі. Ном. № 3.386.  Словник української мови Грінченка